Художньо – естетичний розвиток дошкільників
У програмі виховання і навчання дітей у дитячому садку передбачається виховання дітей у процесі знайомства з різними видами мистецтва; з навколишньою дійсністю; виховання любові у дітей до прекрасного, збагачення її духовного світу, розвиток уяви, почуттів. Естетичне виховання здійснюється як на заняттях, так і поза ними.
Естетичні почуття, сприйнятливість до гарного не тільки збагачують життя людини, його духовний світ, але й організовують, спрямовують його поведінку і вчинки. Тому таке велике значення має виховання естетичної сприйнятливості у всебічному розвитку особистості дитини.
У зв'язку з цим перша задача сім'ї, якщо справа йде про естетичне виховання дитини, - це розвиток у неї естетичної сприйнятливості до всього навколишнього. Це цілком доступне завдання. Навіть найменшій дитині притаманні елементарні естетичні почуття. Вона тягнеться до яскравої святково вбраної іграшки, відчуває задоволення, слухаючи веселу пісеньку. Як часто ми чуємо від дитини захоплені вигуки: «Подивись, яка гарна квітка! Дивись, який метелик!» Але ми, на жаль, не завжди звертаємо на це увагу.
Як і всі здібності, здатність до естетичної сприйнятливості може бути розвинена, вихована. Дитина, здатна милуватись квіткою або метеликом, зуміє більш дбайливо підійти до них, буде намагатися не
завдати їм шкоди, не зламати їх. Вже на основі цієї первинної естетичної сприйнятливост і удитини розвиваються естетичні почуття і стосунки, які є необхідною передумовою формування активного гуманістичного ставлення до навколишнього світу.
Найстрашніше в людині, дитині – це байдужість, відсутність інтересу до явищ і предметів.
Як же можна і треба виховувати здатність до естетичної сприйнятливості у дитини в родині?
Велике значення тут має виховання у неї спостережливості, вміння бачити, розглядати, віддати собі посильний звіт про побачине. Спостережливість збагачує знання, зорові уявлення дитини про предмети, сприяючи естетичній сприйнятливості. Обидві сторони, пізнавальна та емоційна, у дитини перебувають у тісному взаємозв'язку.
Тому розвиток у дітей культури бачення, здатність до спостереження, до уважного розглядання оточуючих його предметів і явищ є найважливішою стороною виховної роботи в сім'ї.
Одне з найбільш ефективних засобів в естетичному вихованні - систематичне заохочення дитини до спостережень, до усвідомлення характерних особливостей форми, будови, забарвлення предметів, їх відмінності і схожості з іншими, добре йому знайомими предметами.
Будь-яка екскурсія з дітьми на природу, прогулянки в місто, в парк мають велике значення для дитини, але питання естетичного виховання дітей нерідко при цьому забуваються. Правильно робить мама, коли під час прогулянки вона говорить дитині: «Подивися, яке гарне сьогодні небо. Ніжно-блакитне, з легкими, як би танцюючими, хмаринками. Зверни увагу на листочки осики, восени вони зовсім темно-червоні; у берізки золотисті, а у клена особливо яскраві, строкаті, одні жовто-оранжеві, інші жовто-зелені. І як красиві всі ці відтінки разом в осінньому лісі».
Треба звертати увагу дітей на особливості і красу окремих будівель у місті, на їх відмінності, на яскравість і барвистість святкового оформлення міста. Сприйняття усього цього дитиною, естетичні почуття, що викликаються оточуючим, мають велике значення у пробудженні і зміцнення любові дитини до рідної природи, до свого міста, до своєї країни.
Естетичну сприйнятливість у дитини слід розвивати, привертаючи його увагу до дрібних повсякденних явищ, до звичних йому побутових предметів. Так, наприклад, свідомість, що чашка, якою він користується, красива за кольором і по узору, змушує дитину дбайливіше ставитися до неї. Це зобов'язує батьків уважно вибирати речі, якими дитина користується в повсякденному житті, уникати речей позбавлених смаку за формою і прикраси.
Велике значення для виховання здібності дитини естетично сприймати навколишнє має розвиток у неї активного вибіркового відношення до предметів і явищ.
Те, що вона сама шляхом порівняння вибрав найбільш вподобану йому річ з декількох аналогічних за змістом і призначенням речей, змушує дитину мотивувати свій вибір, знаходити для цього відповідні словесні пояснення, що сприяє активізації його естетичного ставлення до навколишнього.
Велике значення в розвитку естетичної сприйнятливості дітей має образне добре знайдене слово дорослого. Воно допомагає дітя властивості предмета можуть бути віднесені до позитивної естетичної оцінки, тобто роблять її красивими. Красиво те, що велично і струнко, що строго, просто, що ретельно і любовно виконано, що правдиво, барвисто, тонко і витончено за формою, приємно за колірним поєднанням і т. д. Великі можливості для розвитку художньо-естетичної сприйнятливості дають заняття з малювання.
Дуже важливий з самого початку здоровий підхід до образотворчої діяльності дитини в родині. Не слід перебільшувати художні здібності дитини, кажучи при ньому, що це майбутній художник, але і не можна ставитися недбало, як до непотрібних пустощів, до її творчості.
Малюючи, дитина не просто зображує ті чи інші предмети або явища, але і висловлює посильними йому засобами своє ставлення до зображуваного. Тому процес малювання у дитини пов'язаний з оцінкою того, що він змальовує, і в цій оцінці завжди велику роль мають почуття дитини, в тому числі і естетичні.
Прагнучи передати це ставлення, дитина шукає засоби вираження, опановуючи олівцем і фарбами. Малюють діти з захопленням, і здається, що всяке втручання тут зовсім зайве, що ніякої допомоги з боку дорослих маленьким художникам не потрібно. Це, зрозуміло, не так.
Найголовніше - вчасно помітити цю тягу дитини до творчості і підтримати її. Це буде гарною підмогою у виховному процесі. Виховання живої естетичної сприйнятливості дитини до навколишнього і необхідну допомогу у його образотворчої діяльності, всіляке її заохочення, нарешті, продумана організація спілкування дитини з мистецтвом - все це доступно сім'ї, матері. І це буде міцним фундаментом подальшого естетичного розвитку формування особистості дитини.